top of page
Алессандро Барікко – лауреат літературних премій Камп’єлло, Медічі, Віареджо та «Палаццо аль Боско», – балансуючи між пошуком життєвих істин і чарівною мелодійністю мови, розповість мудру притчу про людську душу, яку можна виміряти тільки морем.
Морське узбережжя – не земля і не море, місце, якого ніби не існує, яке змінюється від хвилі до хвилі, від припливу до відпливу… Самотній готель на березі, де господарюють лише діти… Хто вони – красуня Діра з постарілими очима, Дуд, Дітц, Дол, які навіюють сни та пильнують на обрії вітрильники зі скарбами і злиднями?
bottom of page